JUVENDI
Поиск
&Ханна&[Анна Иванова]
&Ханна&[Анна Иванова]
Подписчики:
30 подписчиков
ID:
123056516
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club123056516
Описание
Ханна-певица🎤
[Старокостянтиніів]...
эпогеи крепостного права
Студенческий совет им Игоря Николаева | ЧИ БГУЭП
๑۩۩๑ Деревня Мелентеево๑۩۩๑
Васькино,Оренбургская область
![[Старокостянтиніів].... найкрще місто)....Старокостянтинів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Населення 35 206 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Географія: Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1) і автомобільних шляхів.
Історія: Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці». 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів. У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний крепостний земляний вал, укріплений бревнами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцатитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, в 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко. У 1648 році під Староконстантіновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського. В той час у місті була значна єврейська громада. Козаки вбили більшу частину єврейського населення. У місті перед битвою були розквартировані німецькі рейтари. Коли польська армія рятувалася після битви через Меджибожські ворота, міст не витримав тиску і звалився, загинули сотні людей. У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році - до князів Любомирських. Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.
Статус міста з 1796. У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії. В 1905 році місто має близько 17000 жителів, з яких євреї складали приблизно 60 відсотків. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Пруссією, а також з довколишніми містами і селами. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи. Місто обласного значення з 1999.Статус міста з 1795 року
Населення 35 206 (перепис 2001)
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Географічні координати 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста 7 липня
Відстань
Найближча залізнична станці](https://sun9-70.userapi.com/impg/c464/g15893134/b_8036f72d.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=1ea437b7bce0f8fb500cd7f9545059b6&u=kEWtfgQImg1GVWrWW-V9T37SFlO7ZH9gNRnLJstcQyU&cs=480x480 "[Старокостянтиніів].... найкрще місто)....Старокостянтинів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Населення 35 206 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Географія: Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1) і автомобільних шляхів.
Історія: Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці». 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів. У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний крепостний земляний вал, укріплений бревнами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцатитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, в 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко. У 1648 році під Староконстантіновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського. В той час у місті була значна єврейська громада. Козаки вбили більшу частину єврейського населення. У місті перед битвою були розквартировані німецькі рейтари. Коли польська армія рятувалася після битви через Меджибожські ворота, міст не витримав тиску і звалився, загинули сотні людей. У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році - до князів Любомирських. Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.
Статус міста з 1796. У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії. В 1905 році місто має близько 17000 жителів, з яких євреї складали приблизно 60 відсотків. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Пруссією, а також з довколишніми містами і селами. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи. Місто обласного значення з 1999.Статус міста з 1795 року
Населення 35 206 (перепис 2001)
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Географічні координати 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста 7 липня
Відстань
Найближча залізнична станці")
![๑۩۩๑ Деревня Мелентеево๑۩۩๑. Группа тех, кто летом, и не только летом, посещает деревню Мелентеево.
Егорьевский район, д. Мелентеево, Колхоз Имени 1-го Мая.
Мелентеево — деревня в Егорьевском муниципальном районе Московской области. Входит в состав сельского поселения Раменское. Население — 3[1] чел. (2010).
История
До отмены крепостного права деревня принадлежала помещице Надежде Григорьевне де-Бриньи[3]. После 1861 года деревня вошла в состав Раменской волости Егорьевского уезда. Приход находился в селе Раменки[4].
В 1926 году деревня входила в Мелентьевский сельсовет Раменской волости Егорьевского уезда[5].
До 1994 года Мелентеево входило в состав Раменского сельсовета Егорьевского района, а в 1994—2006 гг. — Раменского сельского округа[6].
Население
В 1885 году в деревне проживало 325 человек[7], в 1905 году — 412 человек (196 мужчин, 216 женщин)[8], в 1926 году — 254 человека (124 мужчины, 130 женщин)[5]. По переписи 2002 года — 7 человек (2 мужчины, 5 женщин)[9].
Численность населения
1885[10]
1905[11]
1926[12]
2002[13]
2006[14]
2010[1]
325 ↗412 ↘254 ↘7 ↘5 ↘3](https://sun9-2.userapi.com/impg/c4303/g11273105/b_b2ebd065.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=0850181f95f793edc78eff3e8ed9ef8e&u=2B-S9hTScU4luzNooLy45Az7rnT_Bf0S312qt4Hxvto&cs=480x480 "๑۩۩๑ Деревня Мелентеево๑۩۩๑. Группа тех, кто летом, и не только летом, посещает деревню Мелентеево.
Егорьевский район, д. Мелентеево, Колхоз Имени 1-го Мая.
Мелентеево — деревня в Егорьевском муниципальном районе Московской области. Входит в состав сельского поселения Раменское. Население — 3[1] чел. (2010).
История
До отмены крепостного права деревня принадлежала помещице Надежде Григорьевне де-Бриньи[3]. После 1861 года деревня вошла в состав Раменской волости Егорьевского уезда. Приход находился в селе Раменки[4].
В 1926 году деревня входила в Мелентьевский сельсовет Раменской волости Егорьевского уезда[5].
До 1994 года Мелентеево входило в состав Раменского сельсовета Егорьевского района, а в 1994—2006 гг. — Раменского сельского округа[6].
Население
В 1885 году в деревне проживало 325 человек[7], в 1905 году — 412 человек (196 мужчин, 216 женщин)[8], в 1926 году — 254 человека (124 мужчины, 130 женщин)[5]. По переписи 2002 года — 7 человек (2 мужчины, 5 женщин)[9].
Численность населения
1885[10]
1905[11]
1926[12]
2002[13]
2006[14]
2010[1]
325 ↗412 ↘254 ↘7 ↘5 ↘3")
