Описание
♔История виникнення сіл♔ В сиву давнину простір на південь від ст. Разіне був порослий дрімучими лісами. І серед цих лісів за один кілометр від ст.. Разіне існувало місто Мелен. Це було багатолюдне місто. Населення займалось сільським господарством,гончарством,полюванням на дикого звіра. Розташоване місто було на річці Ібра,яка на той час була повноводною. Із заходу і сходу місто було захищене двома притоками річки,які були сильно заболочені,що створювало природний захист від нападу ворогів. На південному заході міста була укріплена фортеця,куди ховалося населення під час воєн. До цього часу збереглися вали цього укріплення,а місцевість і зараз називають «замчисько». Біля підніжжя замку була криниця,джерело якої збереглося до наших днів.Воно ніколи не пересихає. Десь в половині XVI століття Європу заполонила чорна морова хвороба(чума). Від неї в тодішній Європі вимерло 25 млн. чоловік. Вимирали цілі міста. Добралася чума і до міста Мелен. Для того,щоб врятуватися,невелика частина городян покинула місто і оселилися по річці Ібр(притока Ібри) і назвала це поселення Меленці,а війт з родиною покинув місто і поселився в долині річки Ібр за два кілометри на схід. Так виникло село Війтівці. В місті Мелен,яке повністю вимерло,залишився всього один чоловік. Їсти йому носили із Війтівців,ставили на греблі через річку Ібра,куди приходив цей чоловік і забирав їжу. Після смерті останньої людини в цьому місті боялися поселятися. З роками воно заросло лісом і зруйнувалося. Але й до тепер під час глибокої оранки на цьому місті виорюють залишки речей хатнього вжитку. В історії Меленці вперше згадуються в 1721р.,а Виноградівка – 1682р. ,як Петрівське. Тільки з 1867 як Війтівці. Та якщо вірити історії,то ці села виникли наприкінці XVI ст. Тільки з самого початку Виноградіка мала назву- Петрівське, а потім Війтівці. Можливо там уже до цього жили люди. ♔История Любарского района♔
Следуя истории население района занималось выращиванием хлеба, а сам район был торговой средой для купцов из разных стран…а также России, о чём свидетельствуют найденные деньги времен Ивана Грозного. В 1593 1618 годах район опустошали орды татар. В 1609 году было восстание бедноты против феодалов, которое было жестоко придушено. После чего начались национальные та религийные гнобления. За «Зборівською угодою»1649 года левая часть Любарского района осталась Польше, а правая отошла царской России. На правой части стояло войско Козаков с 10000 человек.во главе с Тоборенком и Донцом. После «Андрусівського перемир’я »1667 года район отошол во владения Польши. Во время антифеодального восстания 1768 года район был охвачен «гайдамацьким» движением(знаменитым под названием «Коліївщини»). 1793 года весь район в составе Украины Правобережной стал частью России. С районом также связана деятельность декабристов. Также наш район не обошло крепостное право. После отмены крепостного права в Любаре начали работу многие заводы. Состояние образования было ужасным. В школах училось около 20% детей школьного возраста. В 1902 году была открыта больница, в которой работали 2 врача и 1 акушер. Они обслуживали 180 населённых пунктов, а это 50920 человек.
На начале января 1918 года в районе была оглашена Советская власть. С 27 июня 1920 года в районе начались противостояния между Красной Армией и польскими войсками, а также остатками армии Петлюры. 18 октября район окончательно был освобожденный. В 1924 году в Любаре были открыты кожаный завод, суконная фабрика, спичечная фабрика и много других. В 1920 году была открыта новая больница. Открывались новые школы. В 1927 году в районе появился первый радиоузел. Ужасной трагедией стал Голод,после которого население района уменьшилось на 81,8%. В 1936 годы был построен маслозавод. 9 июля !941 года Немецкие оккупанты захватили район. 10 января 1944 года Любар очистили от фашистов. В 1961 году появилось районное объединение «Сільгосптехні
