JUVENDI
Поиск
Русский язык, литература, ИС - 10 (Б, П)
Русский язык, литература, ИС - 10 (Б, П)
Подписчики:
31 подписчиков
ID:
227232139
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
закрытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club227232139
19 февраля вечеринка Liberty в клубе орион
Обманутый дольщик Красноярска !!
ОДАЙСЬКІ
Кулебаки
[Старокостянтиніів]...
![Кулебаки. Поселение Кулебаки возникло в центре Муромских лесов, и уже существовало ко времени прохождения через них войск Иоанна IV (Грозного), направляющихся против Казанского Ханства в середине XVI века, о чём известно из записей летописца.
Существует несколько версий происхождения названия поселения: от мордовских слов «кулей» (улей) и «баки» (сосуды), то есть связано с бортничеством первых мордовских поселенцев, которые собирали мёд из ульев диких пчёл. В пользу этой версии свидетельствует то, что к востоку от города находится посёлок Ульищи; название связано с промыслами углежжения и смолокурения — в кули закладывали уголь, а в баки сливали деготь.
Данные о существовании селения Кулебаки в конце XVII века имеются в «Спорном деле Межевой конторы Нижегородской губернии», составленном в начале XIX века[3]: По писцовым арзамасским 136-го (1627/28) и 185-го (1676/77) годов книгам в Кужендеевской волости написаны села и деревни, а именно: Кужендеево, Автодеево, после оных писцовых книг мордвою и бортниками леса расчищены в пашню и поселены села и деревни, а именно: Канерга, Зубовка, Чуварлейка, Кулебаки.
В писцовой книге Арзамасского уезда за 1678 год имеются сведения о селе Новый усад, к которому была приписана деревня Кулебаки. Наиболее раннее датирование упоминание о деревне Кулебаки содержится в первой переписи населения Европейской России, которая проходила в 1719 году, где говорится[4] Арзамасского уезду Тёшинского стану вотчины великой государыни Екатерины Алексеевны села Новый усад деревни Кулебаки … крестьян мужского полу 60 человек.
С 1781 деревня Кулебаки получает статус Села. В 80-х годах XVIII века, деревня Кулебаки перешла из дворцовского ведомства в ведомство Нижегородской казенной палаты. В экономических примечаниях к планам генерального межевания губернии указывается[5]: Село Кулебаки владения действительной статской советницы С. Ю. Самариной, дворов — 82, душ мужского полу — 287, женского — 291, пашни — 283 десятины, лесу — 2352 десятины… земля, на коей родится хлеб и трава, средственна, лес строевой в отрубе от пяти до десяти вершков, вышиною от девяти до пятнадцати сажен… крестьяне на оброке.
В печатном справочнике «Список населенных мест Нижегородской губернии» по сведениям 1859 года Кулебаки описывались так[5]: …Номер 412 Кулебаки (Воскресенское), село владельческое, при речке Кулебаке, в 49 верстах от Ардатова, на тракте Муром — Арзамас, православная церковь, почтовая станция…
В 1818 году в ознаменование победы над Наполеоном в деревне Кулебаки была построена каменная церковь Воскресения Христова.[6]
Население деревни росло медленно. По данным переписи за 1858 г. в ней насчитывалось 176 изб и проживало 542 человека.
В последние годы действия крепостного права положение крестьян неизменно оставалось крайне тяжелым. Попытка крепостных обратиться в 1854 году к царю за «вольной», закончилась расправой над ними. Несколькими годами ранее, в 1852 году на месте нынешнего Центрального городского рынка происходили массовые крестьянские волнения, вызванные отчуждением земель крестьян помещиком Фёдоровым под проектируемый горный завод. Волнения были подавлены силами казаков.
Отмена крепостного права заставила местного помещика Фёдорова искать новые формы эксплуатации свободных крестьян. Используя опыт соседних Выксунских заводов, Фёдоров вместе с выксунским купцом Бородачёвым решили на местных рудах в Кулебаках построить металлургический (Горный) завод.
Летом 1866 года в Кулебаках начала работать небольшая доменная печь — этот момент считается датой основания Кулебакского металлургического (Горного) завода. В 1872 году из-за нехватки ресурсов для производства, завод был продан австрийским капиталистам, состоявшим во главе Общества Коломенского Машиностроительного завода, братьям А. Е. и Г. Е. Струве. В 1877 году на заводе начал действовать первый в России бандажепрокатный цех, который изготавливал](https://sun9-37.userapi.com/impg/c10203/g20031391/b_d4f6d148.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=13813d9a3b6ec0374e8df35f8406f179&u=1gGRbwQ3PE-DM5-RQ6rYrXyScLDniWwWLlMKu5dJFz4&cs=480x480 "Кулебаки. Поселение Кулебаки возникло в центре Муромских лесов, и уже существовало ко времени прохождения через них войск Иоанна IV (Грозного), направляющихся против Казанского Ханства в середине XVI века, о чём известно из записей летописца.
Существует несколько версий происхождения названия поселения: от мордовских слов «кулей» (улей) и «баки» (сосуды), то есть связано с бортничеством первых мордовских поселенцев, которые собирали мёд из ульев диких пчёл. В пользу этой версии свидетельствует то, что к востоку от города находится посёлок Ульищи; название связано с промыслами углежжения и смолокурения — в кули закладывали уголь, а в баки сливали деготь.
Данные о существовании селения Кулебаки в конце XVII века имеются в «Спорном деле Межевой конторы Нижегородской губернии», составленном в начале XIX века[3]: По писцовым арзамасским 136-го (1627/28) и 185-го (1676/77) годов книгам в Кужендеевской волости написаны села и деревни, а именно: Кужендеево, Автодеево, после оных писцовых книг мордвою и бортниками леса расчищены в пашню и поселены села и деревни, а именно: Канерга, Зубовка, Чуварлейка, Кулебаки.
В писцовой книге Арзамасского уезда за 1678 год имеются сведения о селе Новый усад, к которому была приписана деревня Кулебаки. Наиболее раннее датирование упоминание о деревне Кулебаки содержится в первой переписи населения Европейской России, которая проходила в 1719 году, где говорится[4] Арзамасского уезду Тёшинского стану вотчины великой государыни Екатерины Алексеевны села Новый усад деревни Кулебаки … крестьян мужского полу 60 человек.
С 1781 деревня Кулебаки получает статус Села. В 80-х годах XVIII века, деревня Кулебаки перешла из дворцовского ведомства в ведомство Нижегородской казенной палаты. В экономических примечаниях к планам генерального межевания губернии указывается[5]: Село Кулебаки владения действительной статской советницы С. Ю. Самариной, дворов — 82, душ мужского полу — 287, женского — 291, пашни — 283 десятины, лесу — 2352 десятины… земля, на коей родится хлеб и трава, средственна, лес строевой в отрубе от пяти до десяти вершков, вышиною от девяти до пятнадцати сажен… крестьяне на оброке.
В печатном справочнике «Список населенных мест Нижегородской губернии» по сведениям 1859 года Кулебаки описывались так[5]: …Номер 412 Кулебаки (Воскресенское), село владельческое, при речке Кулебаке, в 49 верстах от Ардатова, на тракте Муром — Арзамас, православная церковь, почтовая станция…
В 1818 году в ознаменование победы над Наполеоном в деревне Кулебаки была построена каменная церковь Воскресения Христова.[6]
Население деревни росло медленно. По данным переписи за 1858 г. в ней насчитывалось 176 изб и проживало 542 человека.
В последние годы действия крепостного права положение крестьян неизменно оставалось крайне тяжелым. Попытка крепостных обратиться в 1854 году к царю за «вольной», закончилась расправой над ними. Несколькими годами ранее, в 1852 году на месте нынешнего Центрального городского рынка происходили массовые крестьянские волнения, вызванные отчуждением земель крестьян помещиком Фёдоровым под проектируемый горный завод. Волнения были подавлены силами казаков.
Отмена крепостного права заставила местного помещика Фёдорова искать новые формы эксплуатации свободных крестьян. Используя опыт соседних Выксунских заводов, Фёдоров вместе с выксунским купцом Бородачёвым решили на местных рудах в Кулебаках построить металлургический (Горный) завод.
Летом 1866 года в Кулебаках начала работать небольшая доменная печь — этот момент считается датой основания Кулебакского металлургического (Горного) завода. В 1872 году из-за нехватки ресурсов для производства, завод был продан австрийским капиталистам, состоявшим во главе Общества Коломенского Машиностроительного завода, братьям А. Е. и Г. Е. Струве. В 1877 году на заводе начал действовать первый в России бандажепрокатный цех, который изготавливал")
![[Старокостянтиніів].... найкрще місто)....Старокостянтинів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Населення 35 206 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Географія: Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1) і автомобільних шляхів.
Історія: Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці». 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів. У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний крепостний земляний вал, укріплений бревнами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцатитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, в 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко. У 1648 році під Староконстантіновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського. В той час у місті була значна єврейська громада. Козаки вбили більшу частину єврейського населення. У місті перед битвою були розквартировані німецькі рейтари. Коли польська армія рятувалася після битви через Меджибожські ворота, міст не витримав тиску і звалився, загинули сотні людей. У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році - до князів Любомирських. Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.
Статус міста з 1796. У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії. В 1905 році місто має близько 17000 жителів, з яких євреї складали приблизно 60 відсотків. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Пруссією, а також з довколишніми містами і селами. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи. Місто обласного значення з 1999.Статус міста з 1795 року
Населення 35 206 (перепис 2001)
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Географічні координати 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста 7 липня
Відстань
Найближча залізнична станці](https://sun9-70.userapi.com/impg/c464/g15893134/b_8036f72d.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=1ea437b7bce0f8fb500cd7f9545059b6&u=kEWtfgQImg1GVWrWW-V9T37SFlO7ZH9gNRnLJstcQyU&cs=480x480 "[Старокостянтиніів].... найкрще місто)....Старокостянтинів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Населення 35 206 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Географія: Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1) і автомобільних шляхів.
Історія: Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці». 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів. У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний крепостний земляний вал, укріплений бревнами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцатитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, в 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко. У 1648 році під Староконстантіновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського. В той час у місті була значна єврейська громада. Козаки вбили більшу частину єврейського населення. У місті перед битвою були розквартировані німецькі рейтари. Коли польська армія рятувалася після битви через Меджибожські ворота, міст не витримав тиску і звалився, загинули сотні людей. У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році - до князів Любомирських. Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.
Статус міста з 1796. У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії. В 1905 році місто має близько 17000 жителів, з яких євреї складали приблизно 60 відсотків. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Пруссією, а також з довколишніми містами і селами. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи. Місто обласного значення з 1999.Статус міста з 1795 року
Населення 35 206 (перепис 2001)
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Географічні координати 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста 7 липня
Відстань
Найближча залізнична станці")