Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
закрытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
fc_torpedo_zaporozhye
Описание
Команда создана 1 июля 2011 года и сыграла первую товарищескую игру 9 июля против команды ФК Революция, которая закончилась победой в нашу пользу со счётом 13-11.
Мы создаём эту команду, с целью посвятить память ФК Торпедо, которая существовала с 1982 года по 2002 год! Команда просуществовала 20 лет! И за свои 20 лет прошла очень большой путь и навсегда осталась в истории украинского футбола!
Основные цвета: Чёрно-белый
![НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ - ЗБЕРЕІГАЙ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!!!. Здобудеш українську державу, або загинеш у боротьбі за неї
Говорити про українську націю можна або зовсім коротко, або нескінченно довго – надто вже складне це питання, надто аморфне і все-ще не до кінця зрозуміле навіть тим, хто з таким захопленням любить про це розповідати. Причому незрозумілим є навіть не стільки те, що саме воно отаке – оця українська нація, але навіть й те, що саме має бути віднесене до предмету такого розгляду? Що саме – культура, історія, національний характер, історична доля? Економіка, взаємовідносини з іншими націям, нове місце української держави в сучасному глобальному світі? Освіта і наука, знедолена українська мова, зруйновані комунізмом українські сім'ї і села?
Українській Нації - її частину (78%) у Верховній Раді
[ 2009-04-02 ]
Згідно всеукраїнського перепису 2001 року, загальна кількість населення України - 48 240 900 осіб.
Національність Кількість осіб Кількість у %
1 Українці (УН) 37 541 700 77,821
2 Росіяни 8 334 100 17,276
3 Білоруси 275 700 0,572
4 Молдавани 258 600 0,536
5 Кримські Татари 248 200 0,515
6 Болгари 204 600 0,424
7 Угорці 156 600 0,325
8 Румуни 151 000 0,313
9 Поляки 144 100 0,299
10 Жиди 103 600 0,215
11 Вірмени 99 900 0,207
12 Греки 91500 0,190
13 Татари 73 300 0,152
14 Цигани 47 600 0,099
15 Азейбаржанці 45 200 0,094
16 Грузини 34 200 0,071
17 Німці 33 300 0,069
18 Гагаузи 31900 0,066
19 Корейці 12 700 0,026
20 Узбеки 12 400 0,026
21 Чуваші 10 600 0,022
22 Мордвини 9 300 0,019
23 Турки 8 800 0,018
24 Литовці 7 200 0,015
1. Населення України складається із Української Нації і представників інших націй, що нині живуть в Україні. Інтереси в них різні й реалізують вони їх через законодавчу владу, через своїх етнічних депутатів у Верховній Раді України. Як поділити законодавчу владу в Україні між Українською Нацією і представниками інших націй що нині живуть в Україні? Конституція України відповідає на це питання - обґрунтовує прямо пропорційне представництво у Верховній Раді від кількості осіб національної спільноти (Із статті 5 - Джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу через органи державної влади. Із статті 24 - Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками етнічного походження). Із попереднього висновок: кількість депутатів у Верховній Раді від Української Нації і від представників інших націй, що нині живуть в Україні, мусить бути прямо пропорційною від кількості осіб національної спільноти.
2. Закон про вибори депутатів до Верховної Ради має опиратися на Конституцію України, де обґрунтоване прямо пропорційне представництво. У списках кожної партії, яка пройшла до Верховної Ради, кількість депутатів від Української Нації і від представників інших націй, що нині живуть в Україні, мусить бути прямо пропорційною від кількості осіб національної спільноти, мусить бути у відсотках такою :
1) Українців(УН) -77,8 % ; 2) Росіян -17,3 % ; 3) Білорусів -0,57 % ; 4) Молдаван -0,54% ; 5) Кримських Татар -0,52 %; 6) Болгар -0,42 % ; 7) Угорців-0,33% ; 8) Румунів-0,31%; 9) Поляків-0,30%; 10) Жидів-0,22%; 11) Вірменів-0,21%; 12)Греків-0,19%; 13)Татар-0,15%; 14) Циганів - 0,10%..і т.д. Цього не було зроблено під час останніх виборів.
3. У відповідності до прямо пропорційного представництва у Верховній Раді України Українська Нація і представники інших націй, що нині живуть в Україні, мають бути представлені такою кількістю депутатів: 1) Українці (УН) - 350; 2) Росіяни-78; 3)Білоруси-3; 4)Молдавани-2; 5)Кримські Татари-2; 6)Болгари-2; 7)Угорці-2; 8)Румуни-1; 9)Поляки -1; 10)Жиди-1; 11)Вірмени-1; 12)Греки-1; 13)Татари-1 і 5 депутатів згрупованих від дуже малих по кількості осіб національних спільнот. Конституційне право Української Нації на її представництво у Верховній Раді України — 350 депутатів (етнічних українців).
4. Українська Нація, яка становить 77,8 % населення України, немає 350 де](https://sun9-70.userapi.com/impf/c4308/g11127433/b_dd696368.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=c8803a1250cd5ceb9c97c4c0a87ac9e3&u=FjA885tNjReMwKXX_SGKxdDwMQoKbh4FtyXq4F_teDU&cs=480x480 "НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ - ЗБЕРЕІГАЙ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!!!. Здобудеш українську державу, або загинеш у боротьбі за неї
Говорити про українську націю можна або зовсім коротко, або нескінченно довго – надто вже складне це питання, надто аморфне і все-ще не до кінця зрозуміле навіть тим, хто з таким захопленням любить про це розповідати. Причому незрозумілим є навіть не стільки те, що саме воно отаке – оця українська нація, але навіть й те, що саме має бути віднесене до предмету такого розгляду? Що саме – культура, історія, національний характер, історична доля? Економіка, взаємовідносини з іншими націям, нове місце української держави в сучасному глобальному світі? Освіта і наука, знедолена українська мова, зруйновані комунізмом українські сім'ї і села?
Українській Нації - її частину (78%) у Верховній Раді
[ 2009-04-02 ]
Згідно всеукраїнського перепису 2001 року, загальна кількість населення України - 48 240 900 осіб.
Національність Кількість осіб Кількість у %
1 Українці (УН) 37 541 700 77,821
2 Росіяни 8 334 100 17,276
3 Білоруси 275 700 0,572
4 Молдавани 258 600 0,536
5 Кримські Татари 248 200 0,515
6 Болгари 204 600 0,424
7 Угорці 156 600 0,325
8 Румуни 151 000 0,313
9 Поляки 144 100 0,299
10 Жиди 103 600 0,215
11 Вірмени 99 900 0,207
12 Греки 91500 0,190
13 Татари 73 300 0,152
14 Цигани 47 600 0,099
15 Азейбаржанці 45 200 0,094
16 Грузини 34 200 0,071
17 Німці 33 300 0,069
18 Гагаузи 31900 0,066
19 Корейці 12 700 0,026
20 Узбеки 12 400 0,026
21 Чуваші 10 600 0,022
22 Мордвини 9 300 0,019
23 Турки 8 800 0,018
24 Литовці 7 200 0,015
1. Населення України складається із Української Нації і представників інших націй, що нині живуть в Україні. Інтереси в них різні й реалізують вони їх через законодавчу владу, через своїх етнічних депутатів у Верховній Раді України. Як поділити законодавчу владу в Україні між Українською Нацією і представниками інших націй що нині живуть в Україні? Конституція України відповідає на це питання - обґрунтовує прямо пропорційне представництво у Верховній Раді від кількості осіб національної спільноти (Із статті 5 - Джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу через органи державної влади. Із статті 24 - Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками етнічного походження). Із попереднього висновок: кількість депутатів у Верховній Раді від Української Нації і від представників інших націй, що нині живуть в Україні, мусить бути прямо пропорційною від кількості осіб національної спільноти.
2. Закон про вибори депутатів до Верховної Ради має опиратися на Конституцію України, де обґрунтоване прямо пропорційне представництво. У списках кожної партії, яка пройшла до Верховної Ради, кількість депутатів від Української Нації і від представників інших націй, що нині живуть в Україні, мусить бути прямо пропорційною від кількості осіб національної спільноти, мусить бути у відсотках такою :
1) Українців(УН) -77,8 % ; 2) Росіян -17,3 % ; 3) Білорусів -0,57 % ; 4) Молдаван -0,54% ; 5) Кримських Татар -0,52 %; 6) Болгар -0,42 % ; 7) Угорців-0,33% ; 8) Румунів-0,31%; 9) Поляків-0,30%; 10) Жидів-0,22%; 11) Вірменів-0,21%; 12)Греків-0,19%; 13)Татар-0,15%; 14) Циганів - 0,10%..і т.д. Цього не було зроблено під час останніх виборів.
3. У відповідності до прямо пропорційного представництва у Верховній Раді України Українська Нація і представники інших націй, що нині живуть в Україні, мають бути представлені такою кількістю депутатів: 1) Українці (УН) - 350; 2) Росіяни-78; 3)Білоруси-3; 4)Молдавани-2; 5)Кримські Татари-2; 6)Болгари-2; 7)Угорці-2; 8)Румуни-1; 9)Поляки -1; 10)Жиди-1; 11)Вірмени-1; 12)Греки-1; 13)Татари-1 і 5 депутатів згрупованих від дуже малих по кількості осіб національних спільнот. Конституційне право Української Нації на її представництво у Верховній Раді України — 350 депутатів (етнічних українців).
4. Українська Нація, яка становить 77,8 % населення України, немає 350 де")
![ПІСТИНЬ of Fshsin+рекорди НАЙ БІЛЬША РИБА ,НАЙ БІЛЬШИЙ ГРИБ (ТАК ДАЛІ). Рибальство в Україні було відоме віддавна. Це підтверджують археологічні знахідки — глиняні та кам'яні грузила для риболовних сітей, різноманітні гачки тощо, які належать до черняхівської культури (II—V ст.) та наступних епох (VI—IX ст.). Поширенню рибальства сприяла велика кількість рік та інших водоймищ, а також прадавня традиція використання риби у харчуванні.
У період феодалізму вилов риби належав до панщизняних повинностей кріпаків. Крім того, у деяких районах України селяни зобов'язані були поставляти своїм поміщикам прядиво для риболовних снастей, підводи для транспортування риби.
Джерела свідчать, що вже у XVI ст. в Україні статутом регламентувалися терміни риболовства, зазначалися види снастей, якими можна було виловлювати рибу.
Рибальство — це переважно додаткове заняття, яке було доступне у будь-яку пору року людям різного віку, не вимагало складних знарядь праці та ін. Вільною ловлею риби користувалися, насамперед, привілейовані класи та дрібні підприємці, а також чиновники, які це право купували. Селяни рибу для власних потреб ловили потай, у вільний від сільськогосподарських робіт час. Малі хлопці й підлітки мали дещо більшу свободу щодо вилову риби. На берегах великих рік чи озер були відомі окремі села, де рибалили майже усі чоловіки з діда-прадіда, починаючи з п'яти-семирічного віку. Жінки брали участь у допоміжних роботах — ремонтували сіті, допомагали переробляти й продавати рибу, а інколи в мілководних ріках самі виловлювали рибу руками.
Для селян риболовля була певною підмогою в їх господарстві. Там, де було більше водних угідь, риба входила у їх щоденний раціон, в інших районах її споживали передовсім у дні посту, на певні релігійні свята. Отже, рибною ловлею селяни прагнули поповнити чи покращити своє харчування. Риба була також предметом продажу й обміну на інші продукти й побутові речі (льон, хліб, сіль). Найбільшими районами рибальства в Україні були: пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Пруту, Прип'яті, Десни, узбережжя Чорного й Азовського морів. Тут рибальство вважалося основним заняттям певної частини мешканців, яке переросло у промисел.
[ред.]Перша письмова згадка про Пістинь риболовля 1375 р.) пов'язана виясненням права власності на соляні джерела, що тут знаходились. У 1416 році король Владислав Ягайло підтверджує надання села Пістинь (Pyestina) Василькові Тептуковичу.
За легендою засноване монахами. Легенда розповідає, що поселенці, прийшовши сюди, побачили «...довкола пусто, жодної тобі людини за весь день переходу…». «Пусто тут безпечно тут, то ж піст триматимемо, щоб Бог благословив це місце на безпечне щасливе проживання...»
Своєму розквіту Пістинь завдячує сировиці. Соляні промисли були оновним джерелом прибутку мешканців Пістиня. Вже в 1515 році в податковому реєстрі основними були податки з солеварень. В ті часи село належало родині Бучацьких, які належали до української шляхти, родовід якої бере свій початок ще з князівських часів.
У планувальному відношенні село мало витягнуту структуру вздовж річки, переважно по лівому березі. У панорамі поселення домінували виробничі споруди солеварних промислів. У північно-східній частині села, на горі Замчище, знаходилось укріплення власника. Це городище — притулок, що складалося з двох частин: верхнього «замчища», тобто самого городища, нижнього «замчища» — форпосту у вигляді валів дерев'яних стін — огорож з вежами, охороняли підходи до основних укріплень. Власники земель будували такі укріплення в першу чергу для власного захисту татар. Багато міст зазнавали неодноразових нападів ординців: протягом 1600—1629 pp. на Коломийський повіт, куди тоді входи ла Косівщина, татари вчинили 20 набігів. Найбільш спустошливий набіг на Пістинь був 1621 р.
Немало збитків завдавали селянським господарствам так звані «домашні війни», вели собою феодали. 1664 року понад 400 селян 24 драгуни з гарматою спаського маєтку магната Яблоновського напали на жителів Микитинців і Пістиня. час під сутички загинуло декіл](https://sun9-47.userapi.com/impf/c11385/g36926734/d_4e6825a4.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=9e7bf239c59da1394ee0f3bfacb979bb&u=AW4zJjkUVx5Usrw_CB0GYYv7jxdBy4S4vQ1ssFM7dsM&cs=480x480 "ПІСТИНЬ of Fshsin+рекорди НАЙ БІЛЬША РИБА ,НАЙ БІЛЬШИЙ ГРИБ (ТАК ДАЛІ). Рибальство в Україні було відоме віддавна. Це підтверджують археологічні знахідки — глиняні та кам'яні грузила для риболовних сітей, різноманітні гачки тощо, які належать до черняхівської культури (II—V ст.) та наступних епох (VI—IX ст.). Поширенню рибальства сприяла велика кількість рік та інших водоймищ, а також прадавня традиція використання риби у харчуванні.
У період феодалізму вилов риби належав до панщизняних повинностей кріпаків. Крім того, у деяких районах України селяни зобов'язані були поставляти своїм поміщикам прядиво для риболовних снастей, підводи для транспортування риби.
Джерела свідчать, що вже у XVI ст. в Україні статутом регламентувалися терміни риболовства, зазначалися види снастей, якими можна було виловлювати рибу.
Рибальство — це переважно додаткове заняття, яке було доступне у будь-яку пору року людям різного віку, не вимагало складних знарядь праці та ін. Вільною ловлею риби користувалися, насамперед, привілейовані класи та дрібні підприємці, а також чиновники, які це право купували. Селяни рибу для власних потреб ловили потай, у вільний від сільськогосподарських робіт час. Малі хлопці й підлітки мали дещо більшу свободу щодо вилову риби. На берегах великих рік чи озер були відомі окремі села, де рибалили майже усі чоловіки з діда-прадіда, починаючи з п'яти-семирічного віку. Жінки брали участь у допоміжних роботах — ремонтували сіті, допомагали переробляти й продавати рибу, а інколи в мілководних ріках самі виловлювали рибу руками.
Для селян риболовля була певною підмогою в їх господарстві. Там, де було більше водних угідь, риба входила у їх щоденний раціон, в інших районах її споживали передовсім у дні посту, на певні релігійні свята. Отже, рибною ловлею селяни прагнули поповнити чи покращити своє харчування. Риба була також предметом продажу й обміну на інші продукти й побутові речі (льон, хліб, сіль). Найбільшими районами рибальства в Україні були: пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Пруту, Прип'яті, Десни, узбережжя Чорного й Азовського морів. Тут рибальство вважалося основним заняттям певної частини мешканців, яке переросло у промисел.
[ред.]Перша письмова згадка про Пістинь риболовля 1375 р.) пов'язана виясненням права власності на соляні джерела, що тут знаходились. У 1416 році король Владислав Ягайло підтверджує надання села Пістинь (Pyestina) Василькові Тептуковичу.
За легендою засноване монахами. Легенда розповідає, що поселенці, прийшовши сюди, побачили «...довкола пусто, жодної тобі людини за весь день переходу…». «Пусто тут безпечно тут, то ж піст триматимемо, щоб Бог благословив це місце на безпечне щасливе проживання...»
Своєму розквіту Пістинь завдячує сировиці. Соляні промисли були оновним джерелом прибутку мешканців Пістиня. Вже в 1515 році в податковому реєстрі основними були податки з солеварень. В ті часи село належало родині Бучацьких, які належали до української шляхти, родовід якої бере свій початок ще з князівських часів.
У планувальному відношенні село мало витягнуту структуру вздовж річки, переважно по лівому березі. У панорамі поселення домінували виробничі споруди солеварних промислів. У північно-східній частині села, на горі Замчище, знаходилось укріплення власника. Це городище — притулок, що складалося з двох частин: верхнього «замчища», тобто самого городища, нижнього «замчища» — форпосту у вигляді валів дерев'яних стін — огорож з вежами, охороняли підходи до основних укріплень. Власники земель будували такі укріплення в першу чергу для власного захисту татар. Багато міст зазнавали неодноразових нападів ординців: протягом 1600—1629 pp. на Коломийський повіт, куди тоді входи ла Косівщина, татари вчинили 20 набігів. Найбільш спустошливий набіг на Пістинь був 1621 р.
Немало збитків завдавали селянським господарствам так звані «домашні війни», вели собою феодали. 1664 року понад 400 селян 24 драгуни з гарматою спаського маєтку магната Яблоновського напали на жителів Микитинців і Пістиня. час під сутички загинуло декіл")