Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
marinaero
Описание
Вы находитесь на странице-портфолио художника Марины Щукиной.
Что вы можете заказать здесь?
- художественную роспись стен и других поверхностей кистью, аэрографом или в смешанной технике
- аэрографию на любой поверхности (ноутбуке, телефоне, бытовой технике, обуве и т.д.)
- фотореалистичный портрет аэрографом на холсте, пвх и т.д.
- портрет маслом, акрилом, акварелью, карандашом, на холсте, пвх, картоне, бумаге и т.д.
- портрет в образе сказочного персонажа, исторического деятеля и т.д. - картины на заказ любого жанра: натюрморты, пейзажи т.д.
С портретами и аэрографией вы можете подробнее ознакомиться в группе или Instagram:
[club106400206|АэрографияWCD]
http://Instagram.com/marina_aero
![[Старокостянтиніів].... найкрще місто)....Старокостянтинів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Населення 35 206 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Географія: Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1) і автомобільних шляхів.
Історія: Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці». 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів. У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний крепостний земляний вал, укріплений бревнами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцатитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, в 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко. У 1648 році під Староконстантіновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського. В той час у місті була значна єврейська громада. Козаки вбили більшу частину єврейського населення. У місті перед битвою були розквартировані німецькі рейтари. Коли польська армія рятувалася після битви через Меджибожські ворота, міст не витримав тиску і звалився, загинули сотні людей. У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році - до князів Любомирських. Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.
Статус міста з 1796. У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії. В 1905 році місто має близько 17000 жителів, з яких євреї складали приблизно 60 відсотків. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Пруссією, а також з довколишніми містами і селами. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи. Місто обласного значення з 1999.Статус міста з 1795 року
Населення 35 206 (перепис 2001)
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Географічні координати 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста 7 липня
Відстань
Найближча залізнична станці](https://sun9-70.userapi.com/impf/c464/g15893134/b_8036f72d.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=1ea437b7bce0f8fb500cd7f9545059b6&u=kEWtfgQImg1GVWrWW-V9T37SFlO7ZH9gNRnLJstcQyU&cs=480x480 "[Старокостянтиніів].... найкрще місто)....Старокостянтинів — місто обласного значення в Україні, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Населення 35 206 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Географія: Місто розташоване на річці Случ, за 48 км від Хмельницького. Вузол залізничних (Старокостянтинів-1) і автомобільних шляхів.
Історія: Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці». 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів. У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста. Навколо міста був насипаний крепостний земляний вал, укріплений бревнами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцатитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. У 1593 році під містом були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, в 1595 і 1596 роках через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко. У 1648 році під Староконстантіновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії Богдана Хмельницького та армії під проводом Яреми (Ієремії) Вишневецького та Домініка Заславського. В той час у місті була значна єврейська громада. Козаки вбили більшу частину єврейського населення. У місті перед битвою були розквартировані німецькі рейтари. Коли польська армія рятувалася після битви через Меджибожські ворота, міст не витримав тиску і звалився, загинули сотні людей. У 1620 році місто перейшов у володіння князів Заславських, а в 1682 році - до князів Любомирських. Місто увійшло до складу Російської імперії з 1793.
Статус міста з 1796. У 1827 в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону, що зобов'язував деяких євреїв до 25 років служби в армії. В 1905 році місто має близько 17000 жителів, з яких євреї складали приблизно 60 відсотків. Жителі проводити значну торгівлю з Австрією та Пруссією, а також з довколишніми містами і селами. Місто мало дві синагоги, п'ять молитовних будинків, школи для єврейських дітей, єврейські благодійні установи. Місто обласного значення з 1999.Статус міста з 1795 року
Населення 35 206 (перепис 2001)
Площа 40 км²
Густота населення 875,38 осіб/км²
Поштові індекси 31100—31109
Телефонний код +380-3854
Географічні координати 49°45′ пн. ш. 27°13′ сх. д.
Висота над рівнем моря 265 м
Водойма р. Случ, Ікопоть, Шахівка
День міста 7 липня
Відстань
Найближча залізнична станці")
